Інформаційний портал

Олександрійщини

Марійський духовний центр у Зарваниці — ​ оаза Золотниківської об’єднаної громади, що на Тернопільщині

У попередніх статтях я розповідала про відрядження на Тернопільщину і про те, як громади тут розбудовують свій простір та планують майбутнє. А сьогодні я хочу поділитися своїми враженнями про відвідини Марійського духовного центру, що у Золотниківській ОТГ. Ця греко — ​католицька святиня вразила нашу делегацію своєю величчю і багатопрофільністю.

Український Ватикан — ​великий центр паломництва

Передусім зазначу, що Марійський духовний центр у Зарваниці або, як ще кажуть, український Ватикан — ​всесвітній паломницький центр, куди щорічно з’їжджаються сотні, тисячі віруючих. За переказами, монастир з’явився у цих краях після того, як київському ченцеві уві сні з’явилася Діва Марія. Вона звеліла йому заснувати храм. Прокинувшись, монах побачив як неподалік заструменіло джерело, над яким спалахнула небесним світлом ікона Богоматері з Ісусом на руках.
Дізнавшись про диво, сюди стали приходити віруючі. З роками на цьому місці виріс монастир. Головною його святинею була і залишається чудотворна Зарваницька ікона Божої Матері. Великим центром паломництва ці краї стали після коронування ікони папою римським. Ця знаменна подія відбулася в 19-му столітті. Святині чудесним чином вдалося вціліти навіть у важкі часи радянської влади. Саму будівлю монастиря більшовики зрівняли з землею. Але ікону врятували місцеві жителі. Відроджувати монастир стали лише в часи незалежності України. Біля річки, на гірському схилі, звели величний собор з 75-метровою дзвіницею. Над цілющим джерелом встановили капличку. А неподалік облаштували співоче поле і надбрамну церкву. Духовний центр має статус місця «повного відпусту». Це означає, що віруючим не тільки відпускають їхні гріхи, але і звільняють їх від покарання за вчинені діяння. Для цього до святині слід прийти пішки. Дорога може зайняти кілька днів. Добиратися до святині найзручніше з Тернополя. Відстань складає близько 50 км, курсує громадський транспорт.

«Український Єрусалим» – унікальний комплекс

Торік, 28 серпня, в Марійському духовному центрі відкрили унікальний комплекс «Український Єрусалим». До комплексу культових споруд Святої Землі, будівництво якого розпочалося влітку 2014 року, увійшли копія Гробу Господнього, Голгофа — ​гора, на якій розіп’яли Ісуса Христа, Оливний сад, де Ісус молився перед арештом, Сходи Покаяння (Святі сходи), якими Ісус Христос підіймався на суд до Пилата, купіль Ветезда, де оздоровлювалися хворі, Левові (Ліонські) ворота та Вежа Давида.
За інформацією духовенства, всі роботи зі спорудження «Українського Єрусалима» виконувалися виключно українськими майстрами, які професійно підійшли до своєї роботи. Над будівництвом цього унікального об’єкта працювали десятки робітників із різних куточків Тернопільщини та інших областей. Усі вони були нагороджені подячними грамотами та срібними натільними хрестами із рельєфним зображенням Гробу Господнього на згадку про нелегку працю, виконану на Божу славу.

Як ми довідалися, усіма бізнесовими проектами церкви опікується ректор — ​отець Володимир Фірман (на фото). Він народився і виріс у Зарваниці і нині обіймає посаду ректора Марійського духовного центру. Крім духовної семінарії, отець Володимир закінчив Львівську бізнес-школу при Українському католицькому університеті за спеціальністю «Ефективне управління малим бізнесом».
Загалом, за 20 років тут з нуля збудували ціле містечко: величезний собор, монастирські келії, кілька церков, високу дзвіницю та адміністративну будівлю, що є одночасно і реколекційним будинком (фактично — ​готелем, у якому живуть прочани, послушники, священники тощо). Православні називають такі містечка лаврами, а католики, у тому числі, й греко-католики — ​Марійськими (тобто присвяченими Діві Марії) духовними центрами. Марійський центр у Зарваниці входить у 20 найбільших у Європі. Загальна площа місцини — ​50 га. Є тут і пам’ятка заробітчанам.

Український Єрусалим вражає масштабом та величчю

Разом з місцевим настоятелем ми пройшлися славетною Хресною Дорогою. Це широкий брукований шлях, що тягнеться круто угору. Уздовж нього встановлено 14 великих стел з габрового каменю, на яких зображено різні моменти страстей Христових. Коло кожної стели табличка з короткою розповіддю, коментарем та відповідними молитвами. Біля кожної належить постояти, роздумуючи над тим, що символізує та чи інша подія на останньому шляху Спасителя. Це допомагає відчути розкаяння та любов до вищих сил.
Хресна Дорога приводить до великого незвичного архітектурного комплексу, що за 4 роки виріс просто посеред лісу. Сходи виводять до трьох хрестів на умовній Голгофі. Поруч із ними — ​копія Гробу Господнього зі Святої Землі. У ній можна навіть побачити місце, на якому лежало тіло Ісуса. На горбочку невеличкий гайок: Гетсиманський сад, у якому Ісус молився перед арештом. Коло нього — ​Сходи Покаяння, якими він піднімався на суд до Пилата. Над євангельською купіллю Ветезда, у якій оздоровлювалися хворі, розкинув крила кам’яний ангел. Увінчують комплекс Левові (Ліонські) ворота та витончена Вежа Давида.
— Усі ці споруди є копіями аналогічних архітектурних пам’яток в Єрусалимі, — ​розповіли нам під час екскурсії.
Український Єрусалим вражає масштабом, величчю та якоюсь немісцевою, середземноморською красою. Навіть атеїстам варто побувати тут і подивитися на цю ошатність, говорить отець Володимир і додає, що розраховував на них, задумуючи Український Єрусалим.
Розрахунок отця Володимира виявився правильним. Після побудови Українського Єрусалима кількість відвідувачів Марійського духовного центру зросла у 1,5 раза.
Хто годує паломників?
У липні цього року на традиційну Всеукраїнську прощу до Зарваниці зійшлися близько 120 тисяч паломників. Саме зійшлися, бо за давньою традицією кожен прочанин має прийти у святе «відпустове» місце пішки, встановивши собі певну відстань як пожертву за відпущення гріхів. Деякі прочани долають по 200–300 км.
Як можна прогодувати у маленькому селі, нехай навіть і два дні, 120 тисяч прочан? Як розмістити їх на нічліг? Ці питання у Зарваниці вже давно вирішені.
— На час прощ сюди приїжджають підприємці з довколишніх міст та сіл з різноманітними пересувними кухнями, — ​розповів нам голова громади Данило Бугай. — ​Місцеві жителі величезними баняками варять борщ та продають його коло своїх хат. Всюди намети і польові кухні. Усі будинки забиті прочанами. А ті, кому не вистачило місця, сплять просто на траві… Однак громада від цього не отримує практично нічого, крім сміття. Бо заїжджі підприємці сплачують податки за місцем реєстрації, а податкові надходження від місцевих підприємців у результаті прощ не зростають — ​усі платять стільки ж, скільки й платили… Проте тут розуміють важливість цих прощ для українців, тому не нарікають.
Ірина БАЛАШОВА.


Залишити коментар

avatar
  Підписатися  
Повідомлення