Інформаційний портал

Олександрійщини

Наші – у Європі (частина друга)

Сьогодні я продовжую свою розповідь про футбольний тур олександрійських уболівальників до Європи. І я знову повертаюся до Брюсселя.

Як було сказано, ми прибули у столицю Королівства Бельгія (населення — ​трохи більше 11,4 млн осіб), здолавши близько трьох тисяч кілометрів. Брюссель вразив особисто мене своєю культурою, історією і лінгвістичними традиціями. Не секрет, що Бельгія має три офіційні мови — ​французьку, фламандську (голландську) і німецьку. Більше того,  навіть в одному місті — ​дві офіційні мови. Під час екскурсії нам розповіли, що Брюссель — ​двомовна столиця Бельгії і водночас столиця Фландрії. Погодьтеся, це факт, що  спонукає до роздумів.

Відверто кажучи, мене завжди цікавило питання, чому ми, українці, ламаємо стільки списів на ґрунті мовних уподобань. Чому б і нам не використати   європейський досвід, який вже перевірений десятиліттями і має позитивне застосування. Що заважає  українцям  запозичити  приклади двомовності задля миру, взаємоповаги і процвітання всередині нашої країни? 

Та, напевно, не все, що відбувається в Європі, ми можемо перенести на свій український ґрунт. Почну з того, що сучасна Бельгія — ​це федерація регіонів Валлонії, Фландрії та столиці — ​Брюсселя, де, зокрема, дві офіційні мови — ​французька та фламандська. Втім, і за таких умов політична ситуація всередині країни не така стабільна, як здалося. І насправді Бельгія залишається одним із найбільш неспокійних сепаратистських регіонів Європи, бо у цій федерації співіснують два народи — ​фламандці та валлони. У кожної території свої особливості, хоча  вони якраз і з’єднують країну.

Для інформації: Валлонія — ​південний регіон, де населення розмовляє французькою. Тамтешня економіка заснована на гірничодобувній справі. Фландрія — ​північний регіон, де спілкуються голландською. Він має сильнішу економіку: машинобудування, металургія, морська торгівля.

Бельгійський сепаратизм

В історії Бельгії був період політичної кризи (2007–2011  роки), який загрожував розпадом країни. Тоді навіть розглядався варіант поділу країни на три самостійні частини: Фландрію, Валлонію та Брюссель. Політики припускали, що громади, які проживають на окраїнах регіонів, зможуть обрати, куди вони хочуть долучитися.

Та, на щастя  для місцевих, політикам вистачило мудрості подолати лінгвістичні виклики і зберегти цілісність країни. Щоправда, на етапі пошуку компромісу були розмови про перехід від федерації до конфедерації, втім до цього справа не дійшла. Перемогли мудрі політичні рішення — ​регіони отримали більше економічних прав і можливість жити за своїми правилами, що є вкрай важливим у демократії. Як підкреслила наш екскурсовод, досягти цього політикам вдалося завдяки діалогу та дипломатії. Тут знають: найболючіші проблеми й суперечності треба обговорювати, треба слухати і чути один одного. Тому консенсус щодо майбутнього шукають усі разом.

Екскурс у минуле

А розпочався цей діалог ще у 60-х роках. Тоді валлонські робітники влаштували масові протести, вимагаючи федералізації держави, аби кожен регіон залишав зароблені гроші у себе і їм не доводилось субсидіювати Фландрію, яку посилено розвивали ще й ззовні.

Для досягнення компромісу у 1962 році довелося визначати внутрішні лінгвістичні кордони держави. У результаті з’явилася франкомовна Валлонія, голландськомовна Фландрія та німецькомовна спільнота на сході країни.

У 1967 році в країні прийняли варіант Конституції голландською мовою. Після цього почалися довготривалі процеси федералізації держави. Отож, сьогодні Бельгія саме така, яка є — ​з дуже широкими правами громад! Це країна з розвиненою економікою і високим рівнем доходу. Має дуже високий рівень життя, якість життя, хорошу систему охорони здоров’я, та освіти, і класифікується як «дуже високий» в Індексі людського розвитку.

Цікава деталь: федералізація позначилася і на політичних уподобаннях бельгійців. І зараз у парламенті немає впливових політичних партій, що виступали б за єдину бельгійську націю. Усі партії вважаються регіональними. Припускаю, що  і в нас   такою може бути політична палітра. Після низки розчарувань в політиках, люди почнуть більше довіряти  регіональним політичним проєктам.

Бельгія — ​гастрономічна

Скажу декілька слів про гастрономічну особливість цієї країни. Бельгія вважається батьківщиною праліне, картоплі фрі та бельгійських вафель, тому ці страви дуже популярні по всій країні і, зокрема, в її столиці. На вулицях міста працює безліч міні — ​пекарень, де випікають вафлі, і одразу пропонують їх покупцям, прикрасивши фруктами та вершками. Вартість однієї такої порції від 6 до 10 євро. Туристів приваблюють також магазинчики з різними солодощами, спеціалізовані кіоски з делікатесами, наприклад, виноградними равликами і свіжими морепродуктами. Тут треба провести не один день, щоб скуштувати усю цю смакоту.

Казковий Гент

Але нашим головним пунктом призначення був Гент (населення 262 тис.осіб), куди ми їхали на футбольний поєдинок «Олександрії» з місцевою однойменною командою у рамках відбіркового туру Ліги Європи. Від столичного Брюсселя місто знаходиться на відстані 50-ти кілометрів у самому серці Фландрії — ​голландськомовній частині країни, і ми мали приблизно чотири години, щоб насолодитися його прекрасними краєвидами. Колись Гент був найбільшим містом середньовічної Європи, а сьогодні це справжня туристична перлина. Місто має дивовижні водні канали, на берегах яких розташовані середньовічні будинки гільдій VI — ​VII сторіччя.

У самому центрі старого міста знаходиться середньовічний замок, який ззовні повністю зберіг свій автентичний вигляд. Своєю унікальністю вразила нас і Церква Святого Миколая. Її збудували ще в ХІІІ сторіччі у стилі ранньої готики за кошти, що були отримані за продаж місцевого зерна. Тому невипадково Церкву назвали на честь покровителя моряків, торгівців та пекарів. За весь час свого існування Церква добудовувалася та зазнавала реконструкцій. З 1960 –х років вона знаходиться на реставрації, однак у ній продовжують проходити урочисті меси.

Різдвяна казка — ​у центрі міста

На початку грудня вся Європа — ​у передчутті Різдва. А тому скрізь, де ми були, — ​нас супроводжувала святкова метушня. Гент не став виключенням. На великій площі в оточенні середньовічних будівель також гомонів передріздвяний ярмарок. В асортименті — ​усіляка смакота та різноманітний крам. Тут тобі і цукерки, і печиво, різна здоба та сила – силенна ковбасних виробів. Усе можна скуштувати та вибрати те, що найбільше до душі.

Щоб відчути це європейське місто на смак, я зупинилася біля яток з сиров’яленими ковбасками та не відмовила собі в задоволенні продегустувати пропоновану продукцію. На вигляд ковбаски були однакові, але з різними домішками — ​горіхами, інжиром, різноманітними сирами. За 10 хвилин вибір було зроблено. Я придбала на гостинець дві запашні ковбаски за 10 євро з сиром камамбер. Інші купували сири, пиво, пили глінтвейн.

«Гент Стедіум» — ​місце двобою

Казковий Гент не відпускав нас зі своїх обійм. Сумно було залишати центр міста, де весело, затишно і смачно, але годинник показував 19-ту годину — ​і нам час вирушати на стадіон, до якого на міському трамваї їхати приблизно з пів години. До слова, міський транспорт їздить тут строго за розкладом. Отже, залишивши святкову метушню у старій частині міста, ми вирушили до стадіону.

У цей час у повітрі вже відчувалася мжичка, яка за годину перетворилася на дрібний дощ. Але не буду забігати наперед. Приїхавши до стадіону, я помітила одну цікаву деталь, що  вирізняла спортивний Гент від французького Сент-Етьєна: тут не було великого скупчення місцевих поліцейських. І мені відразу пригадалася цитату з Вікіпедії: Бельгія належить до однієї з найбезпечніших та  наймиролюбніших країн світу.

Ми, й справді, почувалися цілком безпечно, ба більше — ​атмосфера була комфортною, незважаючи на дощову погоду, яка на той момент вже зовсім не радувала. Ми не відчували жодної загрози — ​місцеві уболівальники щиро нам посміхалися і були досить таки приязні. І це було яскравим свідченням дружелюбності місцевих фанів.

Це відчуття підсилилося, коли я помітила, хто спостерігає за правопорядком. Це були дві полісменки, що пересувалися верхи на конях. Тварини неквапливо, граціозною ходою рушили навкруги стадіону, а їхні вершниці у поліцейських капелюхах – немов героїні з пригодницької кінострічки. На жінках були довгі спідниці, які елегантно вкривали спини граціозних коней.

Мірошніченко скорочує рахунок — ​2:1

Натомість на стадіоні “Гент Стедіум” була велика кількість стюардів –чоловіків і жінок, які ретельно перевіряли усіх уболівальників з довжелезних черг, що вишикувалися біля турнікетів. Ми ж  були в очікуванні красивої гри та свята футболу.

Коли команди виходили на поле, до проливного дощу додався пронизливий вітер, і це, вочевидь,  не могло не позначитися на якості гри. У першому таймі наші хлопці пропустили два швидкі м’ячі. Це звісно, нас засмутило, але трибуни з олександрійськими уболівальниками не замовкали. Ми гучно підтримували команду! І в другому таймі хлопці нас порадували:  на 54 хвилині «Олександрія» таки забиває. Нагадаю, як це було.

Денис Мірошніченко, отримавши м’яч від партнера по команді з льоту, сильним ударом метрів з тридцяти, скорочує відставання — ​2:1. На трибунах шквал емоцій – шалена радість, щасливі обійми, палкі вигуки.

Вже за дві хвилини м’яч знову летить у ворота бельгійців. Але арбітр фіксує офсайд і гол Безбородька не зараховується.

Проте, темп гри не падає. На 65 — ​й хвилині арбітри відзначають, що команда Володимира Шарана виглядає переконливіше за суперника. «Олександрія» тисне. Бельгійці змушені захищатися. Та на останніх хвилинах матчу гості віддали ініціативу господарям поля.

Три додані хвилини до основного часу пролітають дуже швидко. Свисток арбітра. Все. Ця Ліга Європи для олександрійців завершилася. Однак шлях був недаремний, відбіркову стадію хлопці пройшли з високо піднятою головою.

За словами головного тренера Володимира Шарана, у кожній з цих зустрічей команда не пасувала перед суперником, а грала в сучасний динамічний футбол.

Підсумки Ліги Європи

Згодом, підсумовуючи спортивні досягнення команди, керівництво клубу зазначило, що без підтримки уболівальників було б важко досягти тих результатів, які команда має на сьогодні.  Адже команда боролась одразу на трьох напрямках: внутрішньому чемпіонаті, Кубку України та в Лізі Європи.

— Футболісти, тренерський штаб, керівництво ФК «Олександрія» висловлює Вам, нашим уболівальникам, величезну подяку за те, що підтримували команду, не переставали вірити в нас, надаючи додаткову мотивацію і сили.  Окрема подяка всім тим, хто підтримував «Олександрію» під час матчів Ліги Європи. Ви створювали на трибунах по-справжньому домашню атмосферу, надихаючи гравців «Олександрії» на хороші результати! Наш клуб пишається своїми уболівальниками. Чекаємо Вас на матчах у 2020 році. У команди амбітні плани. З вашою допомогою ми обов’язково їх реалізуємо! — ​підсумували у футбольному клубі.

Уболівальники ж, у свою чергу, бажають команді нових перемог в українському чемпіонаті, щоб зрештою знову мати шанс повернутися на європейські поля. Удачі тобі, «Олександріє», і наша вдячність за свято футболу і яскраві емоції, які отримали уболівальники у 2019 році.

Ірина Балашова.

 

Залишити коментар

avatar
  Підписатися  
Повідомлення