Його називають найбільшим українським славістом, на його честь названо кафедру української літератури в Гарварді, йому вдалося зробити значний внесок у гуманітарні науки в кожній країні, де він працював, але в Україні, яку він покинув після окупації її більшовиками у 1921 році, його постать залишається маловідомою.
З нагоди 127-го дня народження (4 квітня 1894 року) культуролога, філософа, релігієзнавця, літературознавеця, лінгвіста, дослідника української і слов’янської літератур Дмитра Чижевського. говоримо про нього з професором історії України в Європейському університеті Віадріна, що у німецькому Франкфурті-на-Одері, Андрієм Портновим.
– На момент відновлення незалежності України україністика була рідкісним та екзотичним фахом у західних університетах і багатьом здавалося, що ті люди, які обрали його, були першопроходьцями, хоча насправді українці мали на Заході хоч і небагатьох, але дуже вагомих вчених. Про одного з них ви навіть підготували відеолекцію, чому для вас це було важливо?
– З мого досвіду викладання в Німеччині в різних університетах я помітив, що студенти, і навіть викладачі, які цікавляться Україною, щиро думають, що окрема українська література почалася ледь не після розпаду Радянського Союзу.
Я це дещо радикально спрощую, але поясню, що я маю на увазі: німецьких перекладів української літератури останніми роками з’явилося досить багато, але йдеться переважно про сучасних авторів: Андрухович, Забужко, Курков – не єдині, кого перекладають німецькою, є дійсно широке коло сучасних письменників. Така сама картина в тому, що стосується історії, історіографії, кіно, мистецтва у ширшому розумінні.