Жінка говорить, що коли односельці, знайомі та читачі бібліотеки довідалися про її хобі, то почали зносити до бібaліотеки годинники. Так день за днем, рік за роком почала збільшуватися кількість експонатів. А стіна в бібліотеці, на якій вони розмістилися, перетворилася на своєрідний колекційний стенд. Сьогодні є тут, навіть, годинник однієї з офтальмологічних клінік Чехії. Його сюди передали родичі жительки Добронадіївки, читачки місцевої книгозбірні, коли від неї довідалися про захоплення бібліотекарки.
—Сьогодні найстаріший експонат у колекції — годинник із зозулею, який ще знаний у народі, як годинник ходики. Йому понад сто років. А подарували його колишні односельці, коли переїжджали на постійне місце проживання до іншого населеного пункту. Загалом, у моїй колекції представлені настінні годинники різних форм та років випуску. Кожен із них цікавий по-своєму. Односельці, які приходить до бібліотеки із цікавістю розглядають годинники, а для школярів я організувала та провела спеціальний захід “Що буде, коли зупиниться час?” — зазначає пані Людмила.