Інформаційний портал

Олександрійщини

«Смак громади» — ​етногастрономічний фестиваль Золотопотіцької ОТГ, що на Тернопільщині

На одній локації — ​на відкритому повітрі, у тіні вікових дерев жителям і гостям свята місцеві кулінари презентували свої особливі колоритні страви. Відбулося це у Золотому Потоці, селищі міського типу на Тернопільщині, що майже за сто кілометрів від обласного центру, неподалік Дністра. Гомоніло свято на центральній вулиці селища, де розташована центральна садиба Золотопотіцької ОТГ. Усі — ​від великого до малого — ​святково вбрані, у вишиванках. Навіть з навколишніх сіл приїздили цілими родинами.
Того дня, 4 серпня, у Золотий Потік прибули знані господині із 11-ти сіл, які входять в єдину громаду (населення майже 11 тисяч осіб). А приготували вони — ​немало-небагато, аж понад 200 страв!


Поряд з дегустацією смачнючих наїдків тривав святковий концерт за участю колективів художньої самодіяльності. Доповнювали цю ідилію місцеві майстри та підприємці, які жваво торгували різноманітним крамом — ​хто виробами власного виробництва (переважно з дерева), а хто усілякими дрібничками. Усе, як на традиційних ярмарках, хоча — ​ні, точнісінько так, як на нашому щорічному етнографічному фестивалі «Серпневий зорепад», що започаткований на Олександрійщині 10 років тому.
Але зараз моя розповідь про «Смак Золотого Потоку» — ​етногастрономічний фестиваль, який у Золотопотіцькій громаді започаткували торік. Як і на нашому «Серпневому зорепаді», ми так само ходили від столу до столу, від громади до громади – слухали їхні презентаційні промови, куштували страви, співали разом з господинями пісень і записували їхні оригінальні рецепти страв.


Ось я спілкуюся з господинею намету села Соколів — ​Галиною Григоришин — ​приємною усміхненою жіночкою, яка на святі презентувала балабухи, квашені бурячки та спечені у печі тертюхи. Ми знайомимося. Виявляється, що Галина Іванівна — ​директорка школи із райцентру Бучач. Живе у селі Соколів, що належить Золотопотіцькій громаді, тож не приїхати на таке кулінарне свято — ​вона аж ніяк не могла. Я слухаю і дивуюся назвам її страв та прошу показати, що є що на гарно вкритому наїдками столі. Вона люб’язно розповідає:
— Балабухи колись переважно готували дівчата на свято Андрія, робили їх увечері. Пропорція один до одного — ​товчена картопля, домашній сир, яйця, все перемішую із сіллю та перцем, ліплю такі кульки, кладу це все на змащене деко, зверху ще яйцем змащую — ​і в духовку. Виходять такі смачні запечені кульки, — ​каже Галина Григоришин і припрошує скуштувати. Та я не поспішаю, прошу розказати про квашені бурячки, не розуміючи, як можна їсти заготовку для борщу. Виявилося, що це гречаний супчик з квашеним бурячком, подрібненим на дрібній тертці і з додаванням вершків. Тут я вже не втримуюся, куштую і відкриваю для себе зовсім новий смак і абсолютно бюджетний варіант супу. Неочікуване відкриття! А потім ще виявляється, що зять у Галини Іванівни теж журналіст — ​Сергій Стуканов, працює на Українському радіо разом з дружиною Марією. Отож, ми майже потоваришували. Сфотографувалися на згадку і обмінялися контактами.
За таким сценарієм ми обійшли усі намети. Звісно, перерахувати усі презентовані страви непросто. Скажу лише, що у майже тисячі гостей цього гастрономічного свята очі розбігалися від домашніх делікатесів. Очі розбігалися та руки встигали дотягнутися до вподобаного шматочка смаженого чи запеченого м’яса, квашених грибів, овочів чи риби, домашніх пиріжків, млинців. Та ви й самі знаєте, як це відбувається на подібних святках.
Серед людей був і голова Золотопотіцької громади Ростислав Кушик. Спілкуючись з нами, він розказав, що ідея проведення етногастрономічного фестивалю виникла тоді, коли задумалися — ​як привернути увагу туристів, отримуючи від їхніх відвідин певний зиск.
— Те, що є навколо нас — ​гріх було би не показати туристам, тим, хто любить подорожувати. Замок, старий палац, Русилівські водоспади, та що казати — ​у Дністровському каньйоні є просто дивовижні місця. А якщо до цього всього ще додати автентичні страви, то це ж прекрасно! Мандрівники можуть і наші чудові околиці оглянути, і страв різних скуштувати. Ми вже бачимо, що такі етно-страви із якісних, екологічно чистих продуктів туристам подобаються. У нас є близько десятка «зелених садиб», де туристи можуть і переночувати, і страви смачні скуштувати. Тож такі фестивалі практикуватимемо й надалі. Вони згуртовують громаду, це набирає розголосу, людей все більше приїжджає до нас, — ​розповів Ростислав Кушик.
У день проведення фестивалю «Смак Золотого Потоку» гості і жителі громади побачили відеоролик про туристичну привабливість цього куточка Тернопільщини, де на екрані будинку культури — ​доволі великої і просторої будівлі – сучасний публіцист Юрій Андрухович провів своєрідну екскурсію історичними, природними, заповідними тутешніми місцями і садибами, в яких готують автентичні страви.
Для нас же, журналістів, побачене стало ще одним інформаційним приводом, щоб розповісти своїм читачам про те, що світ навколо нас змінюється на краще, коли за справу беруться осмислено та гуртом. Подібні фестивалі, де б вони не відбувалися, дозволяють відчути не лише смак громади, а ще й смак життя.
Ірина Балашова.

голос
Рейтинг статті
Читайте також:  В Олександрії хочуть відродити зруйнований храм
Підписатися
Повідомлення
guest
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x
()
x